Рішення за статтею 3 Конвенції про захист прав людини
4 червня 2020 року Європейський суд з прав людини виніс рішення за статтею 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо ненадання належного лікування в місцях несвободи.
Більше 9 років тому клієнта ГО «Сонячне коло» Олександра взяли під варту. Він намагався пояснити суду, що він у важкому стані через ряд захворювань: туберкульоз лімфатичних вузлів, СНІДу 4 клінічної стадії, гепатит «С» та ряд інших супутніх захворювань. У зв’язку з цим Олександр просив суд обрати йому інший запобіжний захід, однак Шевченківський районний суд міста Чернівці вирішив ізолювати його від суспільства та відповідно від медичної допомоги, бо в сізо лікування надати йому не моли. Через півторароку перебування в сізо та вивезення його на судові засідання, відповідно часте перебування без їжі та води днями, призвели до того, що його загальний стан здоров’я почав різко погіршуватися. Олександр просив суд врахувати це та вибрати йому міру покарання умовну, щоб він міг здійснювати своє лікування, попри це суд виніс вирок з позбавленням його волі на 1 рік та 6 місяців.
20 липня 2012 року Олександра привезли до Голопристанської колонії виправної колонії № 7 в Херсонській області, де було одразу його оглянуто та встановлено діагноз: ВІЛ-інфекція (IV – клінічна стадія – СНІД), туберкульоз, а також супутні захворювання – діарея, ураження слизової оболонки ВІЛ-інфекція (IV – клінічна стадія – СНІД), шлунку та шкіри та інші захворювання. Однак адміністрацією колонії не було взято до уваги, що деякі захворювання, які мав Олександр входять у перелік тих, що унеможливлюють перебування в колонії та потребують спеціалізованого стаціонарного лікування. Наприклад, коли Олекснадр потрапив до слідчого ізолятору, то в нього було 85 CD клітин, а в вересні 2012 року в колонії кількість їх зменшилася до 27 клітин та було 300 000 ліфонавантаження.
Весь цей час Олександра підтримувала ГО «Сонячне коло» з Одеси, завдяки їм він отримував в місця несвободи ліки та правову консультацію. Вкінці 2013 року Олександр звернувся за допомогою до ГС «Українська Гельсінська спілка з прав людини», справу було підтримано Центром стратегічних справ, в справу вступила адвокат Олена Сапожнікова. Адвокат звернулася до Європейського суду з прав людини 21 січня 2013 року по Правилу 39 та просила вжити термінових заходів, а саме направити Олександра на лікування, оскільки його життю загрожувала небезпека.
Євросуд звернувся до уряду України, а той відповідно направив запити до всіх державних органів, зокрема, до колонії де відбував покарання Олександр. Одразу ставлення до Олександра змінилося, до нього почали приходити лікарі та оглядати, запитувати, як вони можуть йому допомогти. В свою чергу адміністрація колонії ініціювала звернення до суду щодо звільнення його за станом здоров’я та вже 28 січня 2013 року Олександра було звільнено, після чого він зміг пройти стаціонарне лікування, завдяки чому залишився живим.
Євросуд оцінив страждання Олександра в розмірі 7500 євро, хоча звісно, що це не може повернути йому його попередній стан, але, можливо, покаже державі Україна, що дешевше було б обрати йому інший запобіжний захід, а в разі обрання покарання у вигляді позбавлення волі економніше було б його лікувати та надати йому належні умови перебування в місцях несвободи. Маю надію, що ця справа буде черговою цеглинкою в задумі змін на краще!
